Уявіть, що ви стоїте біля дрібного струмка і кинули в нього якусь чорну фарбу. Уявіть, що вся вода забарвилася в чорний колір; потім набігає нова вода, забарвлення поступово пропадає і, нарешті, зникає зовсім. Поміркуйте, як змінилася річка в порівнянні з попереднім моментом. У чому відмінність між річкою зараз, коли вона знову стала чистою, і до того, як ви змінили її колір?

Зміни відбуваються постійно, і якщо ми не усвідомлюємо цього, ми можемо втратити зараз і залишитися у давно минулому. Це не говорить про те, що нам слід перебувати на вершині всіх змін, які відбуваються як всередині нас, так і всередині інших, інакше це може призвести до нового хаосу. Нам потрібно обмежувати свою свідомість такою кількістю значущих спостережень, з якими ми можемо впоратися. Вибір їх зазвичай робиться автоматично за умови, що ми відкриті для нових фігур на фоні нашого загального досвіду.

Зазвичай нам вистачає розумових здібностей, щоб відпочити від змін, що відбуваються, якщо ми знаємо, як бути в курсі того, що відбувається. Ступінь нашого контакту з оточенням і ступінь занурення в себе теж змінюються з часом.

Ми робимо спостереження і зберігаємо їх у своїй пам'яті. Пізніше, опинившись у ситуації, так чи інакше пов'язаній з цим спогадом, ми використовуємо пам'ять швидше як джерело інформації, ніж усвідомлюємо те, що насправді відбувається в даний момент. Переорієнтовуючи себе на сьогодення, ми отримаємо більш точну інформацію і станемо набагато більше включеними в те, що відбувається. Більше того, наша відповідь буде більше відповідати тому, хто ми є і що ми хочемо.

Використовуючи процес таким чином, ми можемо жити в даний момент - адже тільки його ми насправді і можемо відчувати. Розуміти концепцію процесу інтелектуально і відчувати його для себе - це не одне і те ж.